Перша жертва барселонського трамвая

“Вранці 7 червня 1926 року в Барселоні відбулося урочисте відкриття першого трамвая. Ввечері під нього потрапив якийсь обідраний жебрак. Смертельно пораненого, його привезли в притулок для безхатченків, де він помер, так і не опритомнівши. Керуючий притулком наказав поховати злидаря в загальній могилі. Однак тоді в будинку для жебраків опинилася жінка, яка змога ідентифікувати жертву першого барселонського трамвая. Ним виявився … видатний маестро, архітектор від Бога, ім’я якого, тамуючи подих, промовляли справжні цінителі мистецтва по всьому світу, почесний громадянин Барселони, який своїми руками створив місто, красою якого тепер насолоджуються мільйони туристів щороку. А ще його дизайн інтер’єрів досі залишається неперевершеним. Як Ви вже здогадалися, цим жебраком був Антоніо Гауді…

“Пізно ввечері 7 червня 1926 року архітектор, як зазвичай, повертався додому після робочого дня. Дійшовши до трамвайних колій, нещодавно прокладених посередині вулиці, Гауді несподівано зупинився та повернувся до храму. Підняв голову та довго вдивлявся в одну з веж, з якої спустився буквально десяти хвилин тому. Він був повністю поглинутий власними думками, а тому не почув звук трамвая, який наближався. Водій, на жаль, теж не помітив чоловіка, який стояв на трамвайній колії. До того ж, вулиця була погано освітлена. Лікарі боролися за його життя, але виявились безсилими: 10 червня 1926 року геніальний архітектор помер. Його поховали в крипті Сагради Фамілії, головного дітища маестро. Розповідають, що привид архітектора й дотепер підганяє робітників, які не поспішають добудовувати храм. Навіть після смерті архітектор не забув про свій шедевр. Він зумів допомогти Саграді з того світу. За заповітом, складеним Антоніо, його будинок продали, а гроші виручені від продажу пішли на будівництво храму.

Гауді: король заліза та модерну

“Антоніо створював свої шедеври майже 48 років. Незважаючи на настільки тривалий для будь-якого майстра термін, життя і творчість архітектора досі великою загадкою не лише для любителів архітектурного мистецтва, але також і для професійних знавців. Містика й таємниці супроводжують життя геніального Антоніо. Майже півстоліття Бог відвів Гауді на те, щоб він будував свої творіння. Більша частина робіт архітектора розташована в Барселоні. Саме шедеври Антоніо зробили столицю Каталонії одним з найкрасивіших міст світу. Химерна фантазія генія, наче магнітом, притягує сюди безліч поціновувачів прекрасного. Якщо Ви хоча б раз побачите дизайн інтер’єрів, виконаний Антоніо, то більше ніколи його не забудете.

“Говорячи про творчість Гауді, найвидатнішого архітектора кінця XIX початку ХХ століття, мистецтвознавці часто називають його королем заліза та модерну. І в цьому немає нічого дивного. Антоніо створив казкову країну Архітектура, в якій втілилися принципи будівництва нового часу та модернізму. Сучасні мистецтвознавці стверджують, що творча манера Антоніо виражає його естетичні погляди на світ, а також його розуміння архітектури як науки і навпаки, науки як мистецтва. Однак подібне трактування творів Гауді є лише однією стороною його багатогранної натури. Значення творчості знаменитого архітектора набагато ширша та полягає в тому, що автор прагнув розгледіти і зафіксувати в архітектурних формах перш за все людське начало й творчу натуру, співзвучну природі. «Архітектура нерозривно пов’язана з живою природою. Саме тому я завжди черпав натхнення в ній.  Який мій найкращий дизайн інтер’єрів? Той, який я вкрав в природи», – розповідав Гауді.

Юність генія

“Антоніо народився 25 червня 1852 року в сім’ї коваля, в містечку Реус, розташованому в 150 кілометрах від Барселони. Після того як хлопцеві виповнилось 11 років, батько вирішив віддати його в школу, яка раніше була католицьким коледжем. Першим завданням вчителя, з яким ідеально впорався юний учень, стали ілюстрації до рукописного журналу «Арлекін». Це видання учні робили самостійно, і виходило воно куцим тиражем в 12 екземплярів. На жаль, жоден з номерів «Арлекіна» не дожив до наших часів, а тому сучасні дослідники так і не зможуть довідатись, про що писав цей журнал та як виглядали малюнки Антоніо. В школі Гауді не проявляв великого запалу до навчання. Лише два предмети по-справжньому цікавили хлопця: геометрія і малювання. А у вільний час юний Гауді любив вештатися разом зі своїми товаришами околицями Реуса, досліджуючи місцеві монастирі, більша частина яких була давно зруйнована.

“Перша робота по ілюструванню шкільного журналу привела в захоплення всіх вчителів юного Антоніо. На запитання про те, звідки в хлопчика з’явилося вміння мислити в трьох вимірах і як розвинувся талант переносити на папір образи й форми живої природи, він відповів: «Я син, внук і правнук коваля. По материнській лінії в сім’ї також були лише ковалі; один дід був бондарем, інший – моряком, – а це також люди простору». Друзі Гауді згадували, що він міг протягом тривалого часу лежати на траві і дивитися в небо, спостерігаючи за повільним рухом хмар, які за кілька хвилин могли перетворюватись та набувати найрізноманітніших химерних форм. Все в живій природі цікавило хлопця: і яскрава квітка на тонкому стеблі, і дерево з багатьма листочками, які шелестять від подиху вітру, і тварини з їх грацією та силою. Архітектура ти дизайн інтер’єрів, виконані Антоніо взяли все краще від природи.

Геній або божевільний

“Невдовзі після вступу в реуську школу, Антоніо всерйоз зацікавився ремеслом свого батька, який практично жив в кузні. Саме там Гауді вперше побачив справжні дива. Ну хіба схожі на земні творіння, зроблені руками батька, шматки мідного листа, прикрашені ручками та завитками? Після закінчення школи в 1868 році Антоніо покинув рідне місто та вирушив в Барселону, сподіваючись поступити на архітектурний факультет Барселонського університету. На жаль, тоді юнака спіткала невдача. Тому з 1873 по 1877 роки Гауді довелося вчитися в Провінційній школі архітектури, яка розташовувалась в тій же столиці Каталонії. Тоді Антоніо відвідував уроки складання креслень та будівельного ремесла в майстерні Едуалдо Пунті. Саме там юнак познайомився з столярною та скобяною справою, ковкою металу та роботою зі склом. На захисті диплома голова комісії, котрий чудово знав доповідача, як одного з найбільш впертих та зарозумілих студентів, вигукнув: «Перед нами або геній, або божевільний!» А сам випускник після цих слів, прошепотів: «Мабуть, тепер я архітектор…»

“Повноцінного особистого життя в Антоніо не було. Варто зазначити, що природа чудово озброїла Гауді: він був дуже красивим, а перед небесно-голубими очами не могла стояти практично жодна синьйорита. До того ж, Антоніо був ще тим денді. Він майже ніколи не розлучався з циліндром та вишуканими лайковими рукавичками. На жаль, всі романи Антоніо завжди завершувались фіаско. Жінки йшли, а майстер залишався один. Після того як Антоніо отримав гарбуза від вчительки Пепети Мореу, а потім від ще однієї американки, яка так і залишилась невідомою, Гауді вирішив віддати своє серце тій єдиній коханій, яка його завжди розуміла з півслова та ніколи не зраджувала, Архітектурі.

Сімейне прокляття

“Думка про самотність та служіння мистецтву прийшла до Антоніо не лише внаслідок невдалих романів. Видавалося, що доля сама штовхала його до цього непростого рішення. В Реусі перешіптувалися, що на сім’ю коваля Гауді накладене страшне прокляття. Адже всі його діти помирали: одні одразу після народження, другі в дитинстві, а треті в юнацькі роки. Природно, що батьки сильно хвилювалися за життя сина. Саме тому, остерігаючись чергової смерті, його охрестили наступного дня після народження. Малюка назвали на честь матері Антонії. Якось, коли Гауді був ще дитиною, лікар після проведення медогляду розповів батькам, що син важкохворий і от-от помре. В цей час Антоніо стояв за дверима і чув все, що говорив ескулап. Проте хлопець вирішив, пошити стару з косою в дурні і дав клятву спростувати песимістичні прогнози лікаря. Й він дотримав слова, попри те, що хвороби постійно ходили за Антоніо по п’ятах, він прожив достатньо, щоб на тисячоліття залишитись в людській пам’яті, адже життя коротке, а мистецтво вічне.

Більше цікавого чтива знайдете тут

А якщо Ви хочете зробити дизайн інтер’єрів чи проект будинку у Львові, чи в будь-якому куточку України, ми можемо Вам з цим допомогти.