Як архітектура допомагає знайти душевну рівновагу. Давайте з’ясуємо, яким критеріям повинна відповідати архітектура, щоб не стати причиною психічних розладів. З точки зору психологів та нейробіологів, ідеальна архітектура повинна створювати достатньо світла, вселяти почуття безпеки, стимулювати роздуми, не провокувати нудьгу та спонукати до спілкування.

Cпоглядання

Ми почуваємось добре в спорудах, які залишають простір для роздумів. Як правило, такі об’єкти містять в собі риси релігійної архітектури. Певний тип архітектури за замовчуванням надає заспокійливий ефект – це доведено дослідженнями американських вчених, під час яких людям демонстрували фотографії споруд та фіксували активність мозку з допомогою МРТ. З’ясувалося, що при перегляді фотографій музеїв, бібліотек та церков люди відчувають спокій, розслабленість, сконцентрованість та почуття «тут і зараз». Вчені об’єднали такі споруди терміном «споглядальна архітектура».

Практично всі ці споруди незалежно від функції, мають в собі риси релігійної архітектури. Професор Хуліо Бермудес, автор книги «Трансцендентна архітектура: сучасний погляд на сакральні місця» зазначив: «Логічно очікувати, що люди не лише помітять зв’язок між будівництвом споруд та отриманим досвідом, але й спробують використати його якомога ширше для благої мети». Серед об’єктів, які брали участь в дослідженні, були палац Альгамбра, Шартрський собор, Пантеон, а також світські споруди: наприклад, райтівський «Дім над водоспадом» та Інститут Солка (Сан-Дієго), спроектований Луїсом Каном.

Навіть у випадку з Інститутом правило спрацювало, однак це легко пояснити: Кан не бачив великої різниці між замкненим науковим суспільством та монахами, і тому прагнув зробити споруду схожою на монастирський двір часів Середньовіччя. На рівні першого поверху він спроектував криті галереї з колонами, як в монастирських внутрішніх двориках. Піднесену атмосферу місця підкреслює штучний канал, який звернений на захід. Він розділяє корпуси та веде глядача до лінії горизонту, де вечорами зустрічаються сонце та Тихий океан. Так архітектура допомагає відновити душевну архітектуру.

Зацікавлення

Нудна та холодна архітектура шкодить нашому здоров’ю: під її впливом виробляється більше гормонів стресу. Споруда необов’язково повинна виглядати химерно – головне, щоб не будувати одноманітно. Нецікава та штампована архітектура завдає емоційної шкоди. Колін Еллард, нейробіолог з Університету Ватерлоо, довів це на прикладі конкретного завдання на мангеттенській Хаустон-стріт. Її стрій дрібних крамниць, ресторанів та барів якось поповнив гігантський мережевий супермаркет Whole Foods. Еллард досліджував, що відчуває людина, вийшовши з крихітного ресторану та «налетівши» на довгий порожній фасад магазину. Колін пішов на прогулянку з групою піддослідних, емоційний стан яких фіксували датчики.

Коли люди проходили повз гігантський Whole Foods, їм на фізіологічному рівні ставало нудно – в корі їх головного мозку переважали процеси гальмування. Описуючи це місце в опитувальниках, вони використовували такі слова, як «монотонний» та беземоційний. В той час, як вулиця з багатьма ресторанами, відкритими дверима та вікнами підвищувала фізичне збудження, і вони охарактеризували свій стан як «жвавий» «захоплюючий» «товариський». «Священний Грааль» міського планування – це зміни в пейзажі кожні кілька секунд, –зазначив Еллард.

Навіть невеликі періоди нудьги можуть генерувати фізичну напругу. Вони збільшують частоту сердечних скорочень та підвищують рівень кортизолу – гормону стресу. «Тепер візьміть ці результати та уявіть собі сукупний щоденний ефект від життя чи роботи в одних і тих же гнітючих та нудних умовах», – підсумував Еллард. 40-поверховий хмарочос Нормана Фостера – чудовий приклад того, як зробити сучасну архітектуру захоплюючою. Багатогранний фасад з трикутних секцій виростає з історичної побудови в стилі арт-деко: завдяки такому контрасту виникло різноманітне, привабливе середовище. Так архітектура допомагає знайти душевну рівновагу.

Безпечна архітектура допомагає відновити душевну рівновагу.

Зовнішність часто буває оманливою: споруда може виглядати непоказною, однак люди будуть займати чергу, щоб пожити в ній. Це можна сказати про лондонський мікрорайон Барбікан – недорогі матеріали та патьоки на стінах відходять на задній план через почуття захищеності, яке створює архітектор. За словами Лаї МакКей, директора британського Центру міського дизайну та ментального здоров’я, є кілька факторів, які дозволяють людям добре почуватися в місті: громадські зони, які сприяють соціальній взаємодії та фізичній активності, житло та робочі місця в просторах, які дарують відчуття безпеки, а також велика кількість зелені.

Бруталістський мікрорайон Барбікан закінчили в 1976 році. Він складається з побудованих по периметру житлових будинків. Кожен з них довжиною близько 100 метрів – справжній кріпосний мур з необробленого бетону. Багато хто вважає комплекс одним з найогидніших в Лондоні. Так, масивні стіни наводять на пряму асоціацію з кам’яними джунглями, а фасади потемніли й покрилися патьоками. Тим не менше, люди стоять в кілометрових чергах, щоб зняти чи купити тут житло. Одна з головних причин такого ажіотажу – те, що попри страшненьке оздоблення, Барбікан вселяє почуття безпеки. Він добре освітлений, надає достатній огляд й не провокує клаустрофобію. На його територію не заїжджають машини, тут багато дерев та громадських споруд: культурний центр, школа для дівчат і музична школа, тропічна оранжерея, сади, штучний ставок з фонтанами. Все це робить Барбікан міським простором, в якому стрес зведений до мінімуму. В цьому районі архітектура допомагає відновити душевну рівновагу.

Більше цікавого чтива знайдете тут

А якщо Ви хочете зробити дизайн інтер’єрів чи проект будинку у Львові, чи в будь-якому куточку України, ми можемо Вам з цим допомогти.