Наступний
Об'єкт спроектований нами
Особливостями архітектурної мови метаболістів стали незавершеність, “недомовленість”, відносна “деструктивність” і відкритість структури будівель для “діалогу” з мінливим архітектурним, культурним і технологічним контекстом міського середовища. Метаболізм широко використовує прийом акцентування уваги на порожнечі, з метою створення ефекту “матеріалізації уваги”, візуальне закріплення незабудованих і неосвоєних просторів за допомогою символічних просторових структур. При цьому створюється деякий проміжний простір (інакше – мезопростір), який згідно теорії метаболізму являє собою бракуючу ланку між архітектурою (як вкрай впорядкованим місцем існування) і навколишнім хаосом мінливого міського середовища або “вакуумом” природного ландшафту. У структурі як окремих будівель, так і їх комплексів і навіть цілих міст, розроблених під впливом ідей метаболізму, завжди чітко простежується тимчасова і постійна складові. Ще одна ознака такої архітектури – її модульність, чарунчастість, найнаочніше ілюстровані на прикладі вежі “Накагін” (Nakagin Capsule Tower).
Метаболізм загалом та архітектори-метаболісти зокрема, прагнули до розвитку принципів конструктивізму згідно з концепцією «змінюваного простору».
Оптимальна конструктивна основа споруд поєднувалася з комбінаторикою – варіаційними «осередками», завдяки чому архітектурні композиції набували все більш різноманітних видів (Необруталізм; новий експресіонізм; органічна архітектура; футурологічне проектування).
Метаболісти сприймали місто як живий організм з усіма властивими організму процесами – звідси і екзотична назва руху. Вони ділили місто на постійні і тимчасові елементи – кістки, кровоносні судини і живі клітини, які змінюються з плином часу. Кращим твором метаболізму визнана, вже згадувана нами, “Nakagin Capsule Tower” Кісьо Курокави, включена в список всесвітньої архітектурної спадщини DOCOMOMO International.
Більше про інші архітектурні стилі можна прочитати тут обо тут.